Вілдан Мустофа та його дружина Атік Мустіканінгтіяс заснували свій перший кавовий проєкт у районі Веніннгаліх, Сінданкерта, у 2010 році – і з першого ж року зробили ставку на якість і ретельний контроль процесів. Ферму Frinsa було засновано у відповідь на повені та зсуви ґрунту у високогірних районах Західної Яви, спричинені вирубкою лісів. Засновники поставили за мету поєднати світовий рівень якості з відновленням екологічної стабільності регіону.

Frinsa Estate має власну вологу млинарню, суху млинарню та добре обладнані сушильні потужності — і повністю контролює весь шлях зерна від збору врожаю до сортування та відвантаження. Більшість індонезійських виробників досі використовують метод мокрого лущення навіть для спешелті, тоді як Вілдан зосередився на повному промиванні та експериментальних ферментаціях.

Назва лоту — «Manis» — означає «солодкий» у мові бахаса. Для лактичної обробки стиглі черрі спершу промивають, щоб усунути поверхневі мікробні забруднення, після чого разом із культурою лактобацил поміщають у герметичні бочки для анаеробного бродіння. Бочки перевертають щоранку і щовечора, а газ, що утворюється, стравлюють кожні два дні. Ферментація у сталевих танках із контролем температури та вмісту цукру (Brix) триває від одного до трьох днів, після чого кава сушиться на підвищених африканських ліжках протягом 20 днів.